Уміння виховувати – це все-таки мистецтво, таке ж мистецтво, як добре грати на скрипці або роялі, добре малювати картини, бути гарним слюсарем або пекарем. А важливий показник педагогічної майстерності, на мою думку - це пошук нових шляхів підходу до дітей, уміння впливати на них.

Ефективність виховного впливу на учнів значною мірою залежить від встановлення правильного контакту з класом. А справа ця нелегка. Відразу знайти спільну мову і контакт з классом важко. Для цього необхідний тривалий час. У процесі роботи неминучі й конфліктні ситуації. Тому майстерність класного керівника полягає в тому, щоб вчасно підказувати учням правильну лінію поведінки, переконати їх, розбудити їхню думку, повірити в їхні сили та можливості, підтримати їх добрим словом. А слово – це найтонший різець, здатний доторкнутися до найніжнішої рисочки людського характеру. Вміти користуватися ним – велике мистецтво. Словом можна створити красу душі, а можна й спотворити її. Слово – це ніби той місток, через який наука виховання переходить у мистецтво, майстерність. Воно потрібне дитині кожної хвилини – і тоді, коли вона втішається радощами життя, і тоді, коли її серце стискає сум.

Провідна ідея мого досвіду – це особистісна зорієнтованість з урахуванням психофізіологічних особливостей дітей у навчально-виховному процесі, забезпечення комфортних і безпечних умов для розвитку особистості учня, реалізація його природних нахилів, соціалізація учнів.

Вважаю, що важливою умовою організації навчально-виховного процесу у сучасній школі є забезпечення умов для саморозвитку і самореалізації вихованців. Велику роль у розвитку особистості відіграє колектив. Ще з молодшого шкільного віку дуже важливо закласти своєрідний фундамент рухомості дитини, тобто виховати уміння проявляти ініціативу в організації життя класу.

Моїм педагогічним кредо є цінування цієї ініціативності, довіра до дітей і орієнтація в роботі на їх запити, інтереси та їх бажання, забезпечення найсприятливіших умов соціалізації особистості. Спираючись на досягнення сучасної педагогічної науки, використовуючи методи народної педагогіки, я шукаю нових підходів у вихованні, які б відповідали потребам у розвитку компетентної особистості, були б спрямовані на прищеплення моральних цінностей. Всю систему навчально- виховної роботи в класі спрямовую на вивчення потенціалу особистості учня, створення сприятливих умов для розвитку кожної дитини. Розуміючи сучасні вимоги виховання, як класний керівник прагну організувати виховний процес, що формував би повноцінну цілісну особистість, індивідуальність, національну гідність, совість і честь кожного мого вихованця.

Свою роботу з класом завжди розпочинаю з вивчення сім’ї, індивідуальних особливостей кожного учня, спостережень. Мене цікавить не лише питання навчання та ставлення до нього, а й рівень вихованості учня, його розуміння життя, ставлення до своїх батьків, друзів, бо успіх виховної роботи класного керівника багато в чому залежить від глибокого проникнення у внутрішній світ дітей, від розуміння їхніх переживань та мотивів поведінки. Тому вивчити, чим живе учень, які його інтереси й нахили, особливості волі й риси характеру, - це означає знайти правильний шлях до серця, використати найдоцільніші методи педагогічного впливу. І, знаючи особливості учнів, їх інтереси, рівень вихованості, мені легше скласти цілеспрямований і дієвий план виховної роботи з класом.

Під час планування виховної роботи необхідно враховувати ступінь зайнятості дітей навчанням та іншими суспільно корисними справами, рівень їх досвіду та організаційних навичок. Іноді легше десять раз зробити все самому, ніж доручити дітям. Але досвід свідчить, що потужний виховний ефект приносять лише ті справи, організаторами і виконавцями яких є діти. Ретельна підготовка будь-якого виховного заходу без поспіху має іноді більше значення для виховання учнів, ніж сам виховний захід. Саме в план краще включати ті справи і заходи, які можна ретельно підготувати, якісно провести, які безперечно будуть виконані і принесуть колективу класу моральне задоволення, радість успіху.

Перед плануванням своєї роботи, на мою думку, класному керівникові потрібно подумати заздалегідь про коефіцієнт виховної дії класної години, тобто подумати не тільки про зміст і обсяг інформації, але й про враження, яке вона справлятиме на учнів. Під час планування класних годин головну роль відіграє анкетування, проведене з учнями наприкінці минулого навчального року. Учні пропонують теми класних годин, які найбільше цікавлять. Ми обговорюємо разом, вибираємо найкращі. Головне, щоб учні відчували користь від проведеного виховного заходу. Важливо, щоб класні години проходили не тільки у формі лекцій, а й у формі вільного дискусійного спілкування. Учні вчаться сперечатися не за допомогою гучного голосу, а завдяки силі переконання. Головне, щоб учні навчилися спілкуватися. На таких заходах потрібно створювати доброзичливу атмосферу у класі, допомогти кожній дитині виразити себе.

Щоб успішно вирішити цю педагогічну задачу, на мою думку, класному керівникові потрібно ретельно вивчити своїх учнів, їх психологічні особливості, нахили. Важливо виявити інтереси учнів класу, з’ясувати, наскільки вони різноманітні, чи об’єднують вони дітей, чи, навпаки, роз’єднують на безліч груп; як ставляться діти до інтересів своїх товаришів, що можуть бути спільними й об’єднувати весь клас.

Я спостерігала за своїми вихованцями з 7-го класу, проводила різноманітні анкети, тести, записувала свої міркування у і тепер добре знаю інтереси кожного учня. Це допомагає мені під час вибору тем для класних годин та надає можливість варіювати участь кожної дитини в обговореннях, диспутах, уроках мужності та чуйності та інших формах проведення класних годин.

Важливим завданням для мене є виховати багатогранну, всебічно розвинену людину, достойного громадянина. Виконання цього завдання, впровадження особистісної орієнтації я здійснюю за допомогою таких напрямків:

·        робота з обдарованими дітьми;

·        конфліктність;

·        робота з соціально дезадаптованими дітьми;

·        навчання здоровому стилю життя;

·        робота з батьками;

·        труднощі навчання;

·        знайомство з національними традиціями;

·        духовний розвиток.

Для цього в роботі з класом використовую інтерактивні та розвиваючі ігри, конкурсні змагання, тренінгові вправи, дискусійні ринги, заочні подорожі, етичну регату, класні майстерні та інші.

Виховна робота класного керівника включає в себе також роботу з батьками. В.О.Сухомлинський писав: « В наші дні немає важливішого у сфері виховання завдання, ніж навчити батька й матір виховувати своїх дітей».

Сім’я – клітинка соціального організму, яка живе з ним у єдиному ритмі, відображає у своєму складі, мов краплинка води, і великі ідеї, і велику загальну мету.

Перед тим, як планувати роботу з батьками, необхідно ретельно вивчити сім’ї, їх матеріально-побутові умови, соціальний стан, взаємини між членами родини, ставлення батьків до школи, участь батьків у вихованні своїх дітей. Я починаю роботу з батьками не із батьківських зборів, а з відвідування своїх учнів удома. У неофіційній обстановці, вдома, більше дізнаєшся про дитину, її уподобання, стосунки у сім’ї. Вважаю, що висока ефективність моєї роботи цілком пов’язана з тісним контактом з батьками.

Соціальні психологи стверджують: якщо сім’я зацікавлена у вихованні особистості дитини, то сили школи потроюються. Адже цей розвиток успішний лише завдяки спілкуванню, взаєморозумінню і співпраці з батьками. Батьківський актив є опорою у моїй роботі. Він допомагає істотно звільнитись від безлічі «побічних» навантажень. Це надає можливість мені зосередитись на педагогічній творчості, забезпечити індивідуальний підхід до «найскладніших» вихованців. Відомо, що всі батьки мають хоч якийсь педагогічний хист, за допомогою анкетування це дуже легко виявити. Один чудово розв’язує задачі,

другий – розповідає – заслухаєшся, третій – справжній фізорг або майстер виробничого навчання. Дуже важливо ці вміння виявити і використати.

Для того, щоб батьки бажали йти до школи, вони повинні бачити зацікавленість вчителя у процесі навчання і виховання. Коли я віддаю весь свій час, всю свою душу дітям, серця батьків не залишаються байдужими.

У роботі з батьками використовую колективні бесіди, диспути, зустрічі за круглим столом, конкурси ( наприклад, на гарні поради, на розв’язування сімейних конфліктних ситуацій), різноманітні презентації на педагогічні теми.

Звичайна робота класного керівника не повинна обійти такий бік, як виховання «проблемних дітей». Це потребує багато часу та сил. Дуже ефективним є заохочування таких дітей до класних справ, взаємодопомога однокласників, завантаження вільного часу дітей гуртковою роботою, роботою на користь школі, класу, також необхідна умова – стимуляція самовдосконалення дітей ( створення ситуації успіху).

Рівень актуальності мого пошуку полягає у поєднанні педагогічних, виховних та психологічних підходів до навчально-виховного процесу шляхом розширення кордонів взаємодії вчителя-вихователя з дітьми. Методологічним принципом цього підходу є врахування і опора на природовідповідність, фізіологічні, психологічні особливості дитини. Врахування у процесі виховання багатогранної і цілісної природи дитини.

Підводячи підсумки, можу з гордістю сказати, що я задоволена наслідками реалізації програми. Діти стали по-іншому відноситись до себе:  це і гігієна, поведінка, ретельність;  до близьких: повага, вдячність;  до оточуючих: почуття колективізму, патріотизму...

Я щаслива, що обрала саме професію педагога, що маю можливість спілкуватися з дітьми. Я з радістю віддаю всі свої ідеї дітям, і радію, коли бачу, як вони вбирають у себе всю інформацію, надану мною, настрій, який я несу їм, радість і щастя, яке мені хочеться розділити з ними.

Отже, я завжди буду пам’ятати, що кожне питання, кожна проблема і, головне, кожна дитина мають свою власну стежку, яку я допомагаю роздивитись. А для пошуку вірних шляхів я буду користуватись і досвідом спеціалістів, і слухати власне серце, свою фантазію, і пам’ятатиму про нестандартність, яка може додати декілька яскравих кольорів до веселки нашого життя.